Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Доісторичний аргентавіс важив близько 72 кілограмів, однак це не заважало йому годинами ширяти в небі. Вчені з’ясували, що секрет його польоту полягав не в силі крил, а в особливій техніці, яку сьогодні використовують лише найбільші сучасні птахи.
Аргентавіс жив на території сучасної Аргентини приблизно 9–6,8 мільйона років тому. Розмах його крил сягав близько семи метрів, а за масою він більш ніж у чотири рази перевершував найважчого сучасного літаючого птаха — дрофу корі.
Дослідники встановили, що цей велетень майже не махав крилами під час польоту. Замість цього він використовував висхідні потоки повітря, плавно ширяючи над горами та рівнинами, подібно до сучасного андського кондора.
Щоб здійнятися в повітря, аргентавіс використовував природні височини. Він розбігався по схилах або скелях, стрибав униз і лише після цього розправляв величезні крила. Такий спосіб зльоту дозволяв компенсувати його велику вагу.
Будова крил також підказала вченим, що на землі цей птах був доволі незграбним. Саме тому дослідники вважають, що аргентавіс переважно живився падлом, а не полював на здобич, переслідуючи її.
За словами науковців, у повітрі цей гігант більше нагадував невеликий планер, ніж звичайного птаха. Саме поєднання величезних крил, висхідних потоків і старту зі схилів зробило можливими його польоти, попри рекордну масу.
