Озонова діра над Антарктидою на початку вересня стрімко збільшилася й до 12 вересня охопила близько 25 мільйонів квадратних кілометрів. Це приблизно на 5 мільйонів квадратних кілометрів більше за середній показник для цього періоду, а однією з імовірних причин учені називають різке зниження температури у стратосфері.
У серпні озонова діра збільшувалася зі швидкістю, типовою для попередніх 46 років спостережень. Наприкінці місяця її площа становила близько 15 мільйонів квадратних кілометрів, проте вже в першій половині вересня ситуація помітно змінилася.
Станом на суботу, 12 вересня, площа озонової діри досягла 25 мільйонів квадратних кілометрів. За прогнозом, підготовленим на той момент, у середині вересня вона могла збільшитися ще більше.
Головною ймовірною причиною такого зростання дослідники називають низьку температуру в стратосфері над Південним полюсом. За холодних умов там утворюються полярні стратосферні хмари, які сприяють хімічним реакціям, що руйнують озон.
Коли під час весни в Південній півкулі повертається сонячне світло, ці реакції активізуються. Унаслідок цього в стратосфері може швидко зменшуватися концентрація озону, а площа озонової діри — зростати.
Сезонні зміни над Антарктидою зазвичай відбуваються з серпня до листопада. Проте швидкість збільшення озонової діри та її найбільша площа можуть суттєво відрізнятися щороку.
Директор CAMS Лоранс Руй наголосив, що на стан озонового шару впливають як атмосферні та хімічні процеси, так і наслідки діяльності людини. За його словами, попри швидке збільшення площі діри на початку вересня, інші показники залишалися близькими до історичних середніх значень.
Отже, різке сезонне зростання озонової діри саме по собі ще не означає, що довгострокове відновлення озонового шару припинилося. Для оцінки його стану необхідно враховувати дані спостережень за тривалий період, а не лише показники кількох тижнів.
Найбільшу площу озонової діри, згадану у звіті, зафіксували у вересні 2006 року — 29,6 мільйона квадратних кілометрів. Упродовж останніх років дослідники спостерігали ознаки поступового відновлення озонового шару, хоча його сезонні коливання залишаються значними.
Фахівці CAMS також повідомили, що середній рівень озону був нижчим за звичайний на великій території Північної півкулі — від Гренландії та Європи до Центральної Азії, Японії й Камчатки. Водночас це не означає, що озонова діра над Антарктидою поширилася на ці регіони: йдеться про окремі показники концентрації озону.
Озоновий шар розташований у стратосфері, переважно на висотах приблизно від 15 до 50 кілометрів над поверхнею Землі. Озон складається з трьох атомів кисню, а його молекули поглинають частину небезпечного ультрафіолетового випромінювання Сонця.
Саме тому озоновий шар відіграє важливу роль у захисті живих організмів. Надмірний вплив ультрафіолетового випромінювання підвищує, зокрема, ризик розвитку раку шкіри.
При цьому озон високо у стратосфері та озон поблизу земної поверхні мають різний вплив на довкілля. Біля землі він може утворюватися внаслідок реакцій забруднювальних речовин під дією сонячного світла та бути шкідливим компонентом смогу.
Вчені продовжують стежити за станом озонового шару над Антарктидою. Дані спостережень і прогнози дають змогу відрізняти сезонні коливання від довгострокових змін та оцінювати, як відбувається його відновлення.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
About the Author
