Захисна оболонка Сонячної системи в минулому могла стискатися настільки, що Земля опинялася під прямим впливом щільного міжзоряного середовища. Вчені припускають, що такі події змінювали склад атмосфери та могли сприяти тривалим періодам похолодання на планеті.
Зазвичай причини давніх кліматичних змін шукають на самій Землі або пов’язують із її рухом навколо Сонця. Серед головних чинників розглядають зміни орбіти та нахилу земної осі, вулканічну активність, рух тектонічних плит і коливання концентрації парникових газів.
Однак автори роботи звернули увагу на ще один можливий чинник — рух усієї Сонячної системи крізь Чумацький Шлях. На цьому шляху Сонце може зустрічати щільні та холодні хмари міжзоряного газу.
За розрахунками дослідників, подібні зустрічі могли відбуватися щонайменше тричі протягом останніх кількох мільйонів років. Імовірні періоди таких подій припадають приблизно на 2–3 млн, 6–7 млн та 13–14 млн років тому.
Ключову роль у цьому процесі відіграє геліосфера — величезна область навколо Сонця, сформована сонячним вітром. Вона оточує планети та частково захищає їх від впливу міжзоряного середовища.
За звичайних умов межа геліосфери розташована далеко за орбітами зовнішніх планет. Проте під час проходження крізь дуже щільну хмару зовнішній тиск здатний різко стиснути цей природний щит.
Моделювання показало, що за певних умов геліосфера могла скоротитися приблизно до 0,22 астрономічної одиниці. Оскільки Земля перебуває на відстані однієї астрономічної одиниці від Сонця, наша планета в такому разі опинилася б за межами захисної оболонки.
Це означало б безпосередній контакт атмосфери Землі з набагато щільнішим міжзоряним середовищем. За одним зі змодельованих сценаріїв такий період міг тривати близько 10 тисяч років.
На користь можливості подібних подій свідчать і знахідки на Землі та Місяці. У глибоководних відкладах, антарктичних зразках і місячному матеріалі вчені виявляли ізотопи, походження яких пов’язують із космічними процесами.
Серед них — радіоактивні залізо-60 і плутоній-244. Через періоди їхнього розпаду первинні запаси цих ізотопів, що існували під час формування Землі, не могли б зберегтися до сьогодні, тому їхню присутність пояснюють пізнішим надходженням із космосу.
Дослідники також змоделювали можливий вплив щільного потоку нейтрального водню на земну атмосферу. Його надходження могло змінювати хімічні процеси у верхніх шарах атмосфери та впливати на кількість водяної пари.
Одним із можливих наслідків називають зміни озонового шару та подальше охолодження поверхні. Якщо Земля залишалася під таким впливом тисячі років, цього могло вистачити для помітних кліматичних наслідків.
Водночас дослідження не доводить, що проходження Сонячної системи крізь міжзоряні хмари було єдиною або головною причиною льодовикових періодів. Йдеться про додатковий космічний механізм, який міг діяти разом з іншими відомими чинниками кліматичних змін.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
About the Author
