
Європейсько-японська космічна місія BepiColombo після восьми років польоту досягла Меркурія, подолавши майже 10 мільярдів кілометрів. Два космічні апарати вартістю 1,6 мільярда євро мають розкрити загадки найменшої планети Сонячної системи, зокрема походження її величезного ядра та власного магнітного поля.
Спільна місія Європейського космічного агентства та Японії BepiColombo досягла завершального етапу тривалої подорожі до найближчої до Сонця планети. У суботу, 21 листопада, фахівці центру управління польотами планують увімкнути двигуни апарата, щоб вивести його на орбіту Меркурія.
Це лише друга в історії місія, яка передбачає тривале дослідження Меркурія безпосередньо з його орбіти. Науковці сподіваються отримати нові відомості про формування планети, її внутрішню будову та незвичайні природні умови.
Дістатися Меркурія виявилося надзвичайно складно через його близькість до Сонця. Під дією сонячного тяжіння космічні апарати прискорюються, тому для виходу на орбіту планети їм необхідно суттєво зменшити швидкість.
Саме ця особливість стала одним із головних інженерних викликів місії, яка тривала понад вісім років. Загалом BepiColombo подолав майже 10 мільярдів кілометрів.
Професорка Лестерського університету Емма Банс, яка працює над проєктом уже 20 років, назвала місію надзвичайно складною. Вона також керує науковою роботою з рентгенівським спектрометром MIXS, призначеним для дослідження хімічного складу поверхні Меркурія.
На початку грудня космічний комплекс має розділитися на два окремі апарати — європейський та японський. Вони працюватимуть на різних полярних орбітах, а повноцінні наукові дослідження заплановані на квітень 2027 року.
Європейський апарат Mercury Planetary Orbiter, або MPO, створюватиме докладну карту поверхні Меркурія та визначатиме її хімічний склад. Також він досліджуватиме внутрішню структуру планети, щоб допомогти пояснити походження її незвичайно великого ядра.
Японський зонд зосередиться на вивченні магнітного поля та натрієвої екзосфери Меркурія. Це надзвичайно розріджена оболонка з газів і атомів, яка оточує планету.
Спільна робота двох апаратів дозволить одночасно досліджувати поверхню, надра та навколишній космічний простір. Науковці розраховують отримати значно більше інформації, ніж під час попередніх місій.
Однією з головних загадок залишається надзвичайно висока щільність Меркурія. Хоча планета лише приблизно на 50% більша за Місяць, її маса перевищує масу природного супутника Землі в чотири рази.
Дослідники прагнуть з’ясувати, чому Меркурій має настільки велике ядро та як сформувався поблизу Сонця. Окрему увагу приділять походженню магнітного поля планети.
Ще одним завданням стане дослідження льоду, який зберігається в кратерах, куди ніколи не потрапляють сонячні промені. Вчені хочуть визначити його склад та краще зрозуміти умови існування таких покладів.
Провідний науковий співробітник проєкту від Європейського космічного агентства Джерайнт Джонс зазначив, що команда очікує значного обсягу нових даних. Наукові прилади обох апаратів дозволять дослідити практично всі основні особливості Меркурія.
Очікується, що зонди працюватимуть на орбіті приблизно три роки. Після вичерпання запасів палива вони поступово втрачатимуть висоту та зрештою впадуть на поверхню планети.
Місію BepiColombo запустили в жовтні 2018 року ракетою Ariane 5 з європейського космодрому поблизу Куру у Французькій Гвіані. Її назвали на честь італійського інженера та математика Джузеппе «Бепі» Коломбо, який досліджував обертання Меркурія та запропонував траєкторії для перших прольотів апаратів NASA повз планету в 1974 році.
Меркурій розташований приблизно за 58 мільйонів кілометрів від Сонця та має надзвичайно суворі температурні умови. Вдень його поверхня нагрівається до 450 градусів Цельсія, а вночі температура падає до мінус 180 градусів.
Планета здійснює один оберт навколо власної осі приблизно за 58 земних діб. Через особливості її руху окремі ділянки поверхні можуть залишатися освітленими близько трьох місяців, після чого настає настільки ж тривала ніч.
Раніше дослідники Німецького центру авіації та космонавтики встановили, що Меркурій стискається внаслідок охолодження на 10–30% швидше, ніж вважалося. За їхніми висновками, уламки від падіння метеоритів приховували частину характерних складок поверхні — уступів і гряд, які свідчать про скорочення розмірів планети.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover




