
Чотири найбільші планети Сонячної системи можуть зіткнутися та знищити одна одну після того, як Сонце вичерпає своє паливо. Астрономи провели 672 комп’ютерні симуляції та виявили, що за найекстремальніших сценаріїв загибель планет-гігантів відбувалася у 96% випадків.
Приблизно через п’ять мільярдів років Сонце вичерпає запаси водню у своєму ядрі та почне перетворюватися на червоного гіганта. Під час цього процесу зірка збільшиться приблизно у 100 разів і може поглинути Меркурій, Венеру та навіть Землю.
Згодом Сонце скине зовнішні оболонки та перетвориться на білого карлика — компактне залишкове ядро колишньої зорі. Донедавна астрономи припускали, що Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун переживуть ці зміни без катастрофічних наслідків.
Однак нове дослідження, опубліковане 21 вересня в журналі The Astrophysical Journal Letters, поставило під сумнів такий сценарій. Виявилося, що доля чотирьох планет-гігантів може залежати від того, як саме Сонце втрачатиме свою масу.
Ще у 1998 році науковці припускали, що під час старіння Сонце поступово викидатиме газ, а його гравітаційний вплив слабшатиме. Через це орбіти зовнішніх планет мали збільшитися приблизно вдвічі, зберігаючи відносну стабільність протягом мільярдів років.
Порушити таку систему, за попередніми розрахунками, могла б лише зоря, яка випадково пролетить поблизу Сонячної системи. Проте нові спостереження за старими зорями показали, що втрата маси не завжди відбувається рівномірно.
Зорі можуть викидати величезні хмари газу окремими потужними сплесками. За словами професора теоретичної астрофізики Каліфорнійського технологічного інституту Джима Фуллера, такі процеси нагадують корональні викиди маси на Сонці, але мають значно більші масштаби.
Щоб з’ясувати можливі наслідки, команда під керівництвом професора планетології Костянтина Батигіна створила комп’ютерні моделі майбутньої еволюції Сонячної системи. Дослідники перевірили три варіанти втрати маси Сонцем.
У першому сценарії зірка поступово та рівномірно втрачала речовину. У двох інших Сонце викидало великі порції газу протягом усієї стадії червоного гіганта або лише наприкінці цього періоду.
Науковці також змінювали масу окремих викидів, щоб перевірити, наскільки сильно вони впливатимуть на гравітаційну рівновагу. Результати виявилися значно небезпечнішими для планет, ніж передбачали попередні моделі.
За рівномірної втрати маси зовнішня частина Сонячної системи залишалася стабільною протягом мільярдів років. Однак коли Сонце втрачало речовину великими нерівномірними порціями, гравітаційна рівновага порушувалася.
У 672 комп’ютерних симуляціях дослідники спостерігали, як Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун змінювали свої орбіти. Планети могли переходити на сильно витягнуті траєкторії, мінятися місцями та навіть вилітати за межі Сонячної системи.
Найбільш руйнівні наслідки виникали в моделях із найпотужнішими викидами сонячної речовини. У 96% таких симуляцій чотири планети-гіганти зрештою знищували одна одну внаслідок зіткнень.
Причому катастрофічні зміни не обов’язково розпочиналися через мільярди років після згасання Сонця. У найекстремальніших сценаріях орбіти ставали нестабільними ще під час перетворення зорі на червоного гіганта.
В інших моделях зіткнення та руйнування планет могли розпочатися менш ніж через кілька сотень мільйонів років після утворення білого карлика. Отже, зовнішні планети Сонячної системи можуть виявитися значно менш довговічними, ніж припускали раніше.
Результати дослідження також впливають на уявлення про планетні системи навколо інших білих карликів. Раніше астрономи вважали, що аналоги Юпітера, Сатурна, Урана й Нептуна можуть зберігати стабільні орбіти біля таких зірок протягом надзвичайно тривалого часу.
Планетолог Натан Кейб з Університету Оклахоми, який не брав участі в дослідженні, припустив, що біля білих карликів можуть частіше траплятися планети з витягнутими орбітами. Науковці також допускають існування потенційно придатних для життя планет навколо таких зірок, однак їхні системи можуть бути менш стабільними, ніж вважалося раніше.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover





