Середньовічні книги зберегли не лише тексти, а й генетичні сліди хвороб тварин. Аналіз пергаменту показав, що вірус овечої віспи циркулював серед євразійських стад щонайменше 3500 років.
Дослідники змогли виділити вірусну ДНК зі шкір тварин, з яких у минулому виготовляли сторінки рукописів. Пергамент робили переважно зі шкір овець, кіз та великої рогатої худоби, і навіть після обробки в ньому могли залишатися фрагменти ДНК самої тварини та патогенів.
Одним із ключових об’єктів стало Йоркське Євангеліє, створене близько тисячі років тому. Сліди вірусу овечої віспи також виявили в інших середньовічних рукописах із Британії та континентальної Європи.
Серед них був «Глосарій Корпусу» — один із найдавніших англійських словників. Збережена в його пергаменті ДНК дала вченим можливість простежити поширення інфекції задовго до появи сучасних ветеринарних записів.
Команда реконструювала еволюційну історію вірусу за період понад 3500 років. Отримані дані свідчать, що овеча віспа вражала стада Євразії значно раніше, ніж це можна було підтвердити за письмовими джерелами.
Овеча віспа швидко поширюється серед тварин і особливо небезпечна для молодняка. Спалахи цієї хвороби могли мати серйозні наслідки для громад, у яких вівчарство було важливою частиною сільського господарства, торгівлі, виробництва одягу та харчів.
Пергамент у цьому разі став своєрідним біологічним архівом. Кожна сторінка може містити інформацію не тільки про походження шкіри, а й про інфекції, якими тварина могла бути заражена до забою.
Провідний автор дослідження Луї Л’От зазначив, що стародавня ДНК змінює уявлення про поширення хвороб у минулому. За його словами, бібліотеки та архіви в різних країнах можуть зберігати генетичні сліди давніх спалахів інфекцій серед свійських тварин.
Особливо несподіваною стала знахідка вірусу овечої віспи в пергаменті, виготовленому не лише з овечих шкір. ДНК патогену виявили також на сторінках зі шкір телят і кіз.
Дослідники вважають це свідченням того, що в минулому вірус міг передаватися між різними видами тварин. Керівник роботи Кевін Г. Дейлі наголосив, що пергаментні рукописи зберегли одночасно культурну історію та сліди поширення хвороб серед худоби в Середньовіччі.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
About the Author
