У квітні 1984 року NASA відправило на орбіту 3300 бджіл і одну матку, щоб перевірити, чи зможуть комахи жити та працювати в невагомості. Спочатку вони втрачали орієнтацію й врізалися у стінки контейнера, але приблизно за тиждень збудували стільники площею близько 200 квадратних сантиметрів.
Бджоли вирушили в космос на борту шатла «Челленджер» під час місії STS-41-C. Головним завданням астронавтів був ремонт супутника Solar Maximum Mission, однак екіпаж також проводив наукові експерименти.
Один із них мав показати, як відсутність звичної земної гравітації впливає на поведінку бджіл. На Землі ці комахи орієнтуються у просторі та будують стільники за умов постійного тяжіння. На орбіті їм довелося пристосовуватися до зовсім іншого середовища.
Перші дні польоту виявилися для бджіл складними. Комахи не могли звичним способом визначити, де верх, а де низ, втрачали орієнтацію та часто стикалися зі стінками контейнера.
Згодом їхня поведінка змінилася. Бджоли почали впевненіше пересуватися всередині контейнера й узялися до будівництва стільників. Приблизно за сім днів їхня площа сягнула 200 квадратних сантиметрів.
Космічні стільники відрізнялися від тих, які бджоли споруджують на Землі. Зокрема, комірки мали інший нахил, хоча зберігали однакову форму та глибину. Комахи використовували їх для зберігання запасів.
Попри незвичні умови, бджоли продовжували діяти разом. Вони зберегли характерну для колонії соціальну поведінку та забезпечували вентиляцію свого контейнера.
Більшість комах пережили космічний політ. Матка також продовжувала відкладати яйця: за час експерименту їх налічили близько 35. Водночас із жодного яйця не з’явилася нова бджола.
За результатами спостережень дослідники дійшли висновку, що бджоли здатні пристосовуватися до невагомості, а їхня спільна робота та будівництво стільників не повністю залежать від звичних умов земної гравітації.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
About the Author
